Одного вечора 1967 року двадцятишестирічний Джон Доног’ю, відомий як Чік, відпочивав із друзями в нью-йоркському барі. Там місцевий патріот висловив ідею, яку одні назвали натхненною, а інші — цілковитим божевіллям: хтось має пробратися до В’єтнаму, розшукати своїх товаришів, передати їм звістки з дому й випити разом банку пива. Але хто погодиться на таке безумство? Зголосився на цю місію Чік.
Невдовзі він вирушив на вантажному судні до В’єтнаму — з ірландською вдачею та наплічником, набитим пивом. Опинившись у Куїньоні, Чік розпочав пригоду, яка назавжди змінила його життя: одіссею, що поєднала кумедні ескапади й моторошні випробування.
Та все це не мало значення, адже він мав на меті підбадьорити друзів і показати, наскільки вони дорогі своїм близьким. Це історія того епічного «пивного забігу», розказана словами самого Чіка й солдатів, яких він відвідав у В’єтнамі.