«Ярмарок Суєти. Роман без героя» Вільяма Мейкпіса Текерея — сатиричний роман, написаний у 1848 році, який уже майже два століття читають і перечитують у всьому світі. Чим же він так вабить? Чому такий відомий, та однаково незвіданий? І чому одні твори стають світовою класикою, а інші ні? Майже риторичні запитання…
Текерей навряд чи міг сподіватися, що й у ХХІ ст. його сатира буде актуальною, його персонажів не тільки знатимуть, співчуватимуть їм чи засуджуватимуть їхні вчинки, а ще й розмірковуватимуть над тим, що визначальне для щасливої долі: спадковість чи виховання. Чому Ребекка Шарп — розумна, гарна, талановита, так і не досягла омріяного багатства й становища в суспільстві? Вона народилася двоєдушною пройдисвіткою чи стала такою через бідність і брак виховання? А чи щаслива в шлюбі зі шляхетним Доббіном щиросердна, але наївна Емілія Седлі? І кожен персонаж «Ярмарок Суєти. Роман без героя», що його з неабияким хистом зобразив письменник, цікавий по-своєму, навіть якщо й змальований із дотепною іронією та безжальною сатирою.
Сама назва роману — влучна характеристика безпринципного споживацького світу, де панують облуда, жага наживи й аморальність. Однак попри вади, у суспільстві є місце шляхетності, відвазі, щирому коханню та відданості. І так буде завжди!