Тарантіно — унікальний випадок у кінематографі. Хлопчик, закоханий у кіно, що пройшов доволі нетривіальний, як на голлівудського режисера, шлях (за його власними словами, «я не ходив у кіношколу, я ходив у кіно»). Його творчість не вкладається у сталі жанрові рамки, він ніколи не тяжів до лінійності сюжету, і ця книга не виняток.
«Кіноспостереження» — розповідь для тих, хто хоче зазирнути у кінокамеру очима Квентіна Тарантіно — очима, які бачили сотні й сотні фільмів і сприймали їх не лише як розвагу, а й спонукання до дії.
Тарантіно далекий від академічності, його інститути — екрани розкішних голлівудських залів, кіношок просто неба і вошивих кінотеатрів для дорослих. Замість слухати лекції він (ще шмарклявим юнаком) обманом здобув запрошення на бесіду з улюбленим режисером, щоб особисто розпитати про все, що його цікавило. Ці «кіноспостереження» — не порожні теорії, а пошук практичної відповіді — не «чому», а «як».
Ця книга не для всіх. Не для тих, хто шукає сенсацій і пікантних деталей (хоча їх там можна знайти). Не для тих, хто шукає прямих відповідей на складні запитання (хоча вони там містяться, хай і в завуальованій формі). Не для тих, хто шукає барвистої історії гламурного голлівудського успіху (хоча і вона там є — поруч із нуаром, гротеском і марними спробами).
Вона для тих, хто хоче зазирнути у видошукач очима Тарантіно — очима, які бачили сотні й сотні фільмів і сприймали їх не лише як розвагу, а й спонукання до дії. Вона для тих, хто прагне знайти систему у хаосі його перехресних посилань, зазирнути за обрій його паралельного всесвіту. Вона для тих, хто не боїться.
Тому що ця книга — ризик. Ризик заблукати у мішанині культурологічних впливів, що творили артистичну візію автора. Ризик поринути у світ кінематографу двадцятого століття і назавжди застрягнути в ньому. Ризик залишитися без геппі-енду, яким ви його собі уявляєте. Але той, хто не ризикує, — той не одержує маленьку золоту статуетку.