«Френні та Зуї» — це своєрідний «аматорський фільм у прозі», як зауважує Селінджер, а точніше один із його альтер-его.
Два оповідання, об’єднані під однією обкладинкою, становлять одну із ліній родинної саги Глассів, артистичних батьків напівірландців-напівєвреїв, які мігрували до США та надбали сімох дітей. Найстарші з них, Бадді та Сеймур, пильнують виховання молодших, освідчуючи і просвітлюючи їхні юні неторкані уми.
З роками Френні та Зуї беруться до торування акторського шляху, однак зневірюються у світлі софітів і голлівудському блиску на мільйон доларів, позаяк розуміють, що душу свою продають за якихось 50 центів. Герої цього кінофільму на папері дошукуються світочів, які їх вестимуть життям, адже для них важать не слава й розкоші, а істина, хоч якою вона є.